Хтось поруч
    Олександр Рупета 26 Листопада 2019

    Хтось поруч

    Український фотограф Олександр Рупета здебільшого працює над великими історіями за кордоном. Його знімки виходять на сторінках відомих міжнародних видань — від The New York Times до National Geographic. Ми публікуємо його цьогорічний фотопроєкт із України про зворушливий зв’язок між власниками екзотичних домашніх улюбленців та їхніми дивовижними друзями.

    «Від середини минулого століття люди заводять усе більше домашніх тварин. З одного боку, через підвищення рівня життя вони можуть собі це дозволити. З іншого, людина все більше віддаляється від природи, шукаючи у домашніх улюбленцях компенсацію втраченого зв’язку. Долучаючись до родини, тварини змінюють не лише власну поведінку, а й поведінку господарів. Між ними вибудовуються складні, взаємозалежні стосунки.

    У незалежній Україні через відкриті кордони утримання екзотичних тварин перестало бути привілеєм обраних. Працюючи над своїм проєктом, я спочатку прагнув оминати “випадкових” власників. Втім, саме серед них часто траплялися ті, які врятували свого улюбленця від загибелі. Найчастіше саме в таких історіях зароджувалася найщиріша любов.

    Серед героїв проєкту є також організатори приватних і домашніх зоопарків, працівники притулків, рекреаційних центрів, зоомагазинів. Хтось тільки починає шукати своє місце поруч із тваринами. Фотоісторія має назву “Someone in your corner”. Ця ідіома означає бажання мати когось поруч, “у своєму кутку”. Серія вдалася ширшою, ніж я планував, але усі світлини пов’язані особливим зв’язком між людиною та твариною».

    Андрій і сокіл. Андрій розводить соколів і полює з ними у сусідніх полях.
    Олександр і Катя. Левиця на ім’я Катя живе з Олександром від самого дитинства. Кілька років тому в якості експерименту він протягом п’яти тижнів жив із Катею у клітці.
    Косуля Бембі четвертий місяць живе в родині Горіних, її знайшли загубленою в лісі.
    Лелека Юра через зламане крило п”ятий рік зимує у теплицях дитячої екологічної станції в Івано-Франківську.
    Михайло та Йосип. Перші кілька років свого життя орангутан на ім’я Йосип жив у Михайла вдома. Нині він живе у приватному зоопарку в парі з самкою, втім регулярно навідується до «батьківського» дому.
    Артем, Ігор, Галя, Софія та змії. Ігор тримає вдома змій, а його син Артем від раннього дитинства звик бавитися з ними.
    Тарас, Мурчик і акула. Тарас тримає вдома акулу і піраній. Він годує їх з руки та каже, що вони здатні його впізнавати.
    Володимир і Нюша. Володимир завів свинку на ім’я Нюша у період кризи середнього віку. Він вчить її за допомогою підручників із тренування собак і каже, що вона значно розумніша.
    Руслан і павуки. Руслан ― алергік, тому з усіх тварин він вирішив тримати лише комах і павуків.
    Поліна та шиншила. Поліна відкрила клініку для гризунів. Обладнання для їхнього лікування вона придбала власним коштом і каже, що воно навряд чи колись окупиться.
    Тетяна та коти. 93 коти, 7 собак і черепаха живуть із Тетяною у квартирі в центрі Києва.
    Роман і гекони. Колекціонер рептилій Роман тримає у руках двох геконів.
    Руслана й Ляля. Львівське подружжя побралося минулого року та вирішило купити собі п’ять єнотів на всі гроші, які їм надарували на весілля.
    Михайло й Вася. Ігуана на ім’я Вася втратила кінцівку в результаті нещасного випадку. Її колишні власники попросили подбати про неї Михайла, який тримає різних рептилій.
    Андрій і Клумба. Лисиця на ім’я Клумба живе з Андрієм уже 16 років. Якось мисливці вбили її маму, і Андрій забрав мале лисеня додому.
    Робітник таксидермічної студії тримає заготівку оленя.
    Грумінг салон для тварин в Києві.
    Ведмідь. Фрагмент опудала ведмедя у київській таксидермічній студії.
    Свиня Марго десять років живе у київській квартирі, кожен день вона виходить на прогулянку кварталом.

    [Серія опублікована за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00