Пів сотні інтерв’ю проти Трампа

    Пів сотні інтерв’ю проти Трампа

    Уривок з книжки про викриття сексуального насильства і становлення руху #MeToo

    Українське видавництво Yakaboo Publishing видало книжкою шокуюче розслідування Джоді Кантор і Меґан Туей. Історії, які записали ці двоє журналісток, сколихнули не лише Голлівуд, а й увесь світ — жінки, які десятиліттями мовчали про свій травматичний досвід, тепер відверто заговорили. Вони відкрилися світові заради інших жінок, для убезпечення майбутніх поколінь та для себе. Так постав рух #MeToo.

    Це розповідь про сексуальні злочини, скоєні відомим голлівудським продюсером Гарві Вайнштайном, про жорстоке ставлення президента Доналда Трампа до жінок і про публічне обвинувачення судді Верховного суду США Бретта Кавано в сексуальному насильстві. Авторки збирали інформацію протягом трьох років, провели сотні інтерв’ю, які записували від Лондона до Пало-Альто. Усе це підкріплено стенограмами розмов, листами й іншими оригінальними документами. Журналістки отримали за це розслідування Пулітцерівську премію у категорії «Служіння суспільству».

    У партнерстві з видавництвом публікуємо уривок із книжки «Вона розповіла: Викриття сексуального насильства і становлення руху #MeToo».


    Коли Меґан отримала листа від Джоді, вона саме доглядала за своєю новонародженою дитиною й приходила до тями після одного з найболючіших стусанів у професійній кар’єрі. У Times вона почала працювати в лютому 2016 року: її запросили писати на політичні теми, розслідувати минуле кандидатів у президенти. Меґан погодилася на цю роботу, хоч і вагалася: політика ніколи не належала до кола її зацікавлень і не була її спеціалізацією. Та вже за кілька тижнів її праці Дін Баке, виконавчий редактор видання, залучив Меґан до розслідування конкретної теми, яка відповідала її фаховому досвіду. Їй доручили дізнатися, чи Доналд Трамп переходив правові або етичні межі у ставленні до жінок? Меґан понад десять років спеціалізувалася на розкритті сексуальних злочинів і негідної поведінки. У Чикаґо вона викривала поліцейських і прокурорів, які ховали заяви про зґвалтування в найвіддаленіші шухляди, позбавляючи жертв надії на справедливість, а також лікарів, які після обвинувачень у сексуальних домаганнях продовжували практикувати. Згодом вона викрила «чорний» ринок усиновлення, який постачав дітей сексуальним збоченцям.

    Трамп віддавна позиціював себе як гульвісу чи, принаймні, був карикатурою на нього. Був одружений втретє і вступив у президентські перегони попри те, що в інтерв’ю тележурналістові Говарду Стерну вихвалявся своїми сексуальними перемогами і давав грубі коментарі щодо жінок, зокрема й щодо власної дочки Іванки.

    Баке побачив за цією бравадою тривожні сигнали. Якщо Доналд Трамп був просто розбещений, це не тема для статті — видання не копирсається без жодної причини в сексуальному житті людей, навіть якщо то кандидати в президенти. Утім деякі коментарі Трамп давав на робочому місці, а це могло бути ознакою сексуальних домагань.

    У телешоу «Учень знаменитості», яке Трамп допомагав продюсувати і в якому брав участь, він якось сказав учасниці: «Мабуть, ра́чки ви маєте чудовий вигляд». Десять років тому перша дружина Трампа, Івана Трамп, обвинувачувала його в подружньому зґвалтуванні, але потім забрала заяву. Баке вже доручив журналістові Майклу Барбаро розслідувати Трампову поведінку з жінками, але він хотів, щоб Майкл і Меґан знайшли відповідь на запитання: Трамп просто грубий із жінками, чи проблема значно глибша?

    Спочатку справи йшли повільно: більшість колишніх працівників Трампа були зв’язані угодами про нерозголошення, історії помсти людям, які переходили йому дорогу, багатьох розхолоджували, а проти нього самого протягом багатьох років подавали стільки позовів, що важко було навіть визначити, з якого починати.

    Одначе в травні 2016 року Меґан і Барбаро зібрали сотні записів і зробили понад пів сотні інтерв’ю з людьми, які працювали з Трампом або на нього, зустрічалися або спілкувалися з кандидатом, і були готові написати статтю.

    Трамп був могутній чоловік, а його ставлення до жінок — суперечливе. З жінками, з якими працював, він міг поводитися доброзичливо і по-товариському, а кількох навіть призначив на чільні позиції у своїй компанії. Але він також мав звичку коментувати жіночі форми і шокувати своєю поведінкою.

    Найголовніше було те, що Меґан знайшла не лише заяву Івани про зґвалтування, а й кілька обвинувачень у сексуальній агресії. Колишня «міс Юта» розповіла, як 1997 року Трамп двічі силоміць поцілував її в губи — на урочистій зустрічі після виборів «Міс США» та пізніше, під час зустрічі в його кабінеті, де вони обговорювали її модельну кар’єру.

    У двох давніх судових справах колишня Трампова ділова партнерка, організаторка конкурсів краси, заявляла: Трамп лапав її під столом під час ділової вечері в готелі «Плаза», а під час іншої робочої зустрічі затягнув у порожню кімнату і силоміць «цілував, пестив і стримував» від утечі.

    Слід було поводитися обережно. Якщо бодай одна історія викличе сумніви, це може підірвати довіру до всієї статті. Колишня учасниця конкурсу краси розповіла Меґан, що Трамп розпускав руки в його особняку в Палм-Біч, але вона вирвалася, забігла у свою кімнату і в паніці зателефонувала батькові. Колега журналістки знайшов того чоловіка в іншій країні. «Поговорив із батьком, — повідомив він електронним листом. — Якщо стисло, він не пригадує, що це сталося саме з Трампом». Це не означало, що жінка брехала. Однак вони не могли посилатися на її слова у статті.

    Стаття, в якій наведено багато цитат самих жінок, вийшла в суботу, 14 травня 2016 року. Вона стала справжньою сенсацією й найпопулярнішою політичною статтею Times того року. Трамп, який нещадно атакував своїх критиків, мовчав про статтю всі вихідні, і це видавалося ознакою перемоги. Перед публікацією Меґан та Барбаро провели тривале інтерв’ю з кандидатом і вплели в матеріал його власні відповіді, де він заперечував будь-який прогріх і наполягав на тому, що завжди ставився до жінок шанобливо.

    У понеділок вранці вони сиділи у гримерці ранкової новиннєвої програми каналу CBS, готуючись до інтерв’ю щодо статті, аж раптом увійшов Ґейл Кінґ і тицьнув у телевізор: «Ви бачили, Рованн Брюєр Лейн оскаржує вашу історію у Fox and Friends?» 

    Брюєр Лейн була першою жінкою, яку цитували у статті. Колишня модель зустріла Трампа 1990 року на вечірці біля басейну в Мар-а-Лаґо. В інтерв’ю вона розповіла, що Трамп залицявся до неї, завів її до себе в кімнату, умовив надягнути купальник, а потім хизувався нею перед гостями. Брюєр Лейн не заперечувала зустрічі з Трампом. Вона не погоджувалася з описом цього знайомства як «нав’язаного Трампом молодій жінці, яку він заледве знав». Лейн було присвячено лише кілька абзаців у статті на п’ять тисяч слів, в одному з яких згадувалося, що Брюєр Лейн ходила на побачення з Трампом. Проте її публічна критика забезпечила Трампові плацдарм для нападів на всю статтю. Він негайно вхопився за заувагу Лейн і почав відповідати уїдливими твітами:

    «@Nytimes бреше. Їхню вчорашню передовицю про мене щойно заперечила Рованн Брюєр, яка заявила, що це брехня!» 

    «Завдяки сьогоднішнім зізнанням жінки, яка посідає центральне місце в замовному матеріалі @nytimes, спрямованому проти мене, ми викрили цю статтю як шахрайство!»

    Невдовзі активізувалися й прихильники Трампа, атакуючи Меґан і Барбаро в соціальних мережах, в електронних листах і гнівних телефонних дзвінках. У статті було наведено обґрунтовані обвинувачення на адресу Трампа щодо інших серйозних сексуальних проступків. Однак через критику значно менш серйозної пригоди, Меґан і Барбаро довелося захищатися.

    Співробітники Білла О’Райллі, зарозумілого короля «правих» новин, безупинно телефонували до Меґан і запитували: «Ви феміністка?», начебто це мало її дискредитувати.

    Підозрюючи їх у підступних намірах, вона відмовилася від запрошень на інтерв’ю, а потім спостерігала, як ведучий у прямому ефірі переконує мільйони глядачів, що їй не варто довіряти. «Проблема в тому, що Меґан Туей феміністка або такою здається», — сказав він. Абсурдна аргументація (видання Washington Post запитало, чи може шовініст коментувати історію), але О’Райллі використав усю силу свого авторитету, щоб посіяти сумнів у правдивості статті й дискредитувати Меґан.

    Фото з колажу — Martin Schoeller

    Придбати книжку у магазині видавництва

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

    У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00