Пробудження
    Олександр Хоменко 25 Лютого 2020

    Пробудження

    Олександр Хоменко — фотокореспондент і фоторедактор видань Ukraїner і depo.ua. Знімає документальні проєкти з 2015 року. Окрім багатьох українських видань, публікувався у The Guardian, Wall Street Journal, The Daily Signal, Deutsche Welle тощо.

    «Одного дня в нашій сім’ї з’явилася чотиримісячна дитина — усиновлений хлопчик. Наступного ранку, дивлячись як новоспечені мама і син сплять поруч, виглядаючи зовсім чужими одне одному, я вирішив знімати їх.

    Уві сні неможливо збрехати, навіть підсвідомо. Короткий проміжок часу між сном і пробудженням показує наші справжні стосунки, реальний рівень довіри між людьми. Майже півтора роки я знімав, як народжувалася і видозмінювалася любов між дружиною і нашим сином, як вони пізнавали одне одного.

    Але дружина раптово померла і постало питання: що робити тепер із нашими почуттями, як жити далі? Що робити з любов’ю, якою неможливо поділитися із тим, кого любиш? Світле майбутнє ранку різко змінилося сутінками буття. 

    І я вирішив продовжити проєкт, знімаючи замість дружини самого себе і фіксуючи вже не тільки свої  з сином пробудження, але й засинання — своєрідний підсумок прожитого дня. Намагаючись дослідити таким чином уже стосунки між живими і мертвими, між пам’яттю і реальністю, між минулим і майбутнім.

    На цих знімках присутній автор, що є порушенням канону документалістики. Але насправді не важливо, хто саме зображений на фото. Не найважливіше навіть, що поворотним моментом цієї історії є смерть головної героїні — хочу на цьому наголосити, розуміючи, що момент загибелі автоматично викликає величезну хвилю співчуття до героїв. 

    Смерть — тільки побічна тема “Пробудження”. Ця історія від початку замислювалася як спроба притчі про Любов — універсальної оповіді, де є просто безіменні Дитина, Жінка і Чоловік, на місці яких міг би опинитися будь-хто.  Адже у кожного з нас знайдеться своя історія про любов».

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00