Сидячий протест
    Валентин Кузан 21 Червня 2019

    Сидячий протест

    Сидячий протест студентів під кабінетом ректора подіяв: пізно ввечері 20 червня очільник Київського національного університету імені Т. Шевченка скасував наказ про працевлаштування Андрія Портнова, заступника глави АП часів Януковича.

    Напередодні ректор Леонід Губерський поновив Андрія Портнова на посаді професора кафедри конституційного права юридичного факультету. Той мав розпочати викладацьку діяльність з нового навчального року.

    Ця новина обурила студентство та громадськість, адже саме в той час, коли Портнов був першим заступником глави Адміністрації Президента, на Банковій приймали рішення про силовий розгін Майдану. З ім’ям Андрія Портнова також пов’язують розробку «диктаторських законів 16 січня 2014 року», хоча сам він це заперечує. Після перемоги Революції Гідності політик втік до Росії, а згодом — до Австрії. Він був оголошений у розшук за підозрою ГПУ. Навесні цього року Андрій Портнов повернувся в Україну.

    У відповідь на його поновлення на посаді кілька сотень студентів вже наступного дня зібралися у стінах червоного корпусу на акцію протесту. Вони вимагали від ректора скасувати наказ про працевлаштування Андрія Портнова, а також публічно перепросити за це призначення.  

    Як усе це відбувалося, зафіксував фотограф The Gate Agency Валентин Кузан.

    «Я приїхав до університету близько 9-ої вечора. Зайшов саме тоді, коли Володимир В’ятрович закінчував імпровізовану лекцію. Студенти сиділи на підлозі в холі майже у темряві. Вони були готові ночувати в університеті. Світло їм, очевидно, вимкнули спеціально. Бо коли нарешті з’явився ректор — раптово з’явилося й світло. Студенти зустріли ректора криками «Ганьба!». Утім, йому дали висловитися. Слова Леоніда Губерського про те, що він скасує свій наказ, студенти підтримали оплесками. Водночас вони продовжували вимагати вибачень. Той так і зробив.

    Далі ректор пішов до свого кабінету, аби підписати необхідний документ. Двері кабінету, обклеєні плакатами з вимогою звільнити Портнова, охороняла якась жінка, можливо, секретарка. Пресу спершу пускати не хотіли. Але після втручання Євгена Карася, лідера праворадикальної організації С14, кількох журналістів таки пропустили.

    Мені від початку було цікаво, кого більше буде на цій акції: студентів чи сторонніх активістів. Можу впевнено сказати, що абсолютна більшість учасників акції — студенти.

    Після того, як ректор показав їм підписаний документ про скаcування наказу, студенти почали розходитись. У той час до університету привезли піцу, яку хтось раніше замовив. Але їсти її вже було нікому».

    [Матеріал опублікований за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00