Тихо, тепло, темно
    Юлія Сагань 8 Листопада 2019

    Тихо, тепло, темно

    Її власний дитячий альбом відкриває чорно-біла світлина з пологового, де новонароджена Юлія лежить поряд із шістьома іншими малюками. Тривалий час жінка вважала, що всі, як і вона, бачили свій перший день на землі. А коли зрозуміла, що це не так, взялася за перинатальну фотографію — знімає родини в очікуванні дитинки і безпосередньо під час пологів. Так, каже, миті появи нового життя залишаються не тільки в спогадах, а й у сімейних фотоісторіях:

    «Моя історія — давня. Тато був фоторепортером. Маємо вдома безліч альбомів і архівних батькових знімків. Коли приїжджаю додому, то завжди їх переглядаю.

    Якось, вкотре гортаючи альбоми, я побачила власне народження. Тато сфотографував мене в пологовій залі щойно я прийшла на світ.

    Надворі 80-ті роки. Чоловіків до пологового не впускають. Але тато каже, що в нього завтра має бути репортаж у газеті і йому потрібно знімати. У той час фотографування пологів можна було порівняти з фотографуванням креслень на режимному військовому об’єкті. Такі світлини у радянському суспільстві були табуйованими.

    Наступного дня газета вийшла друком і всі дізналися, що я народилася, що моя історія почалася.

    Лише згодом я зрозуміла — не всі мають таке фото. Я одна із небагатьох.

    У пологовій залі діє три правила: «Тихо. Темно. Тепло». Нічого не має порушити це таїнство.

    Уникаю анатомічних тонкощів народження, маніпуляцій, оглядів, епідуральної анестезії. Знімаю емоційні миті появи нової людини. Жінка в народженні красива й щира, чоловіки — емоційні. Головний кадр — новонароджений малюк.

    І це його перший день на землі».

    [Фотографії опубліковані за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00