Земля мільйона слонів
    Олександр Рупета 24 Травня 2019

    Земля мільйона слонів

    Історія сучасного Лаосу на південному сході Азії починається у середньовічному Лансанзі ― «королівстві мільйона слонів». Тепер їх лише 800 і дедалі меншає. Половина живе в неволі, а власники не зацікавлені у їхньому розведенні, адже процес довгий і невигідний. Ми публікуємо фотоісторію українського фотографа Олександра Рупети про Центр збереження слонів ― єдину організацію у Лаосі, яка підтримує цих дивовижних тварин.

    «Центр збереження слонів заснували французи у 2011 році. Це понад п’ятсот гектарів землі на мальовничому півострові за три години їзди джипом від Луанг-Прабангу, колишньої королівської столиці. Півострів оточений горами й джунглями, тому дістатися його можна лише озером.

    Центр займається розмноженням слонів і поверненням груп до лісу. Для цього біологи розробили особливу програму соціалізації, де одомашнені тварини вчаться спілкуватися і виживати у дикій природі. Нині тут мешкає 29 слонів, які раніше працювали в лісозаготівлі або туризмі. Центр має власну єдину в країні лікарню для слонів і дослідницьку лабораторію.

    Можна піти у волонтери, але на особливий контакт зі слонами сподіватися не варто ― його тут навмисне обмежують, привчаючи тварин спілкуватися поміж собою для виживання групи на волі. Відвідувачі можуть спостерігати за слонами на водопої і супроводжувати їх до лісу, але я мав змогу разом із погоничами ― махаутами ― дістатися тварин, що живуть глибоко у джунглях і п’ють з гірських джерел.

    У дикій природі слони тримаються осторонь від людей. Для виживання виду потрібно не менше як 500 диких тварин. У Центрі кажуть, до цього ще далеко. Тут я зрозумів, що культура співіснування слона і людини у Лаосі формувалася століттями. Це частина історії, погоничі й тварини існують як єдине ціле. Соціалізація слонів відбувається повільно, адже поневолені тварини змалку живуть під керівництвом махаутів. Тому у Центрі махаут продовжує слідкувати за твариною, поволі “відпускаючи” її».

    [Репортаж опублікований за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00