Місько Барбара
    Валентин Кузан 12 Жовтня 2021

    Місько Барбара

    У понеділок, 11 жовтня, у Харкові пішов з життя фронтмен культового українського рок-гурту «Мертвий Півень» та актор Михайло (Місько) Барбара. Точна причина смерті наразі невідома.

    Місько Барбара народився у Львові 14 листопада 1971 року. У 1989 році став одним із засновників і фронтменом львівського гурту «Мертвий Півень». Гурт вперше гучно заявив про себе на фестивалі «Вивих» у Львові в 1990 році, а вже за рік виграв на фестивалі «Червона Рута» у Запоріжжі. Тоді ж, у 1991-му, вони записали свій перший альбом — «Ето».

    Особливістю творчості «Мертвого Півня» були пісні на вірші відомих українських поетів: Наталки Білоцерківець («Ми помрем не в Парижі», Олега Лишеги («Пісня 551»), Віктора Неборака («Поцілунок»), Сергія Жадана («Я помру від застуди») та інших. А Юрій Андрухович взагалі написав для них тексти на цілий альбом — «Пісні Мертвого Півня» вийшли в 2006 році.

    «Мертвий Півень» часто грали на різних фестивалях, але їхньою визитівкою були Прокидання на львівському фестивалі «Флюгери»: ранкові недільні концерти у дворику ратуші, на які збиралось ледь не пів міста.

    Гурт припинив своє існування в 2011 році. За цей час вони встигли записати і видати 12 альбомів і стати «найживішою українською групою», як одного разу на виступі назвала їх лідерка гурту «Крихітка» Каша Сальцова.

    Ще у 1998 році Місько Барбара встиг переїхати до Харкова, де, паралельно з музикою, почав грати у театрі «Арабески». Був одружений із режисеркою театру Світланою Олешко.

    Останній музичний проєкт, над яким працював Барбара разом з харківським композитором Юрком Єфремовим — це «Радіо Афродита 3.0», такий собі оммаж до останнього однойменного альбому «Мертвого Півня». Як любив пояснювати Місько, цей проєкт — спроба уявити, як би звучала радіостанція УПА (яка так і називалась — радіо Афродита), якби вона мовила до сьогодні.

    В пам’ять про Михайла Барбару публікуємо його портрет авторства Валентина Кузана

    «На цьому фото Місько мені схожий на прибульця, — говорить Валентин. — І для мене це певною мірою ілюструє взагалі його присутність у цьому приземленому світі. Бо це один із найдобріших і найсвітліших людей з поміж усіх, кого я знаю. Таке враження, що він трохи відсторонено спостерігав за цією всією метушнею довкола. Попри все, Місько Барбара досі присутній десь поруч: його глибочезний голос, його людська лагідність і нелюдська харизма, треки на google music і повідомлення з новими записами у месенджері ще кілька днів тому».

    Цьогоріч Барбарі мало виповнитись 50 років.

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду, знань і ресурсів. А літературний репортаж — це ще й один із найдорожчих жанрів журналістики. Тому ми потребуємо вашої підтримки.

    У нас немає інвесторів чи «дружніх політиків» — ми завжди були незалежними. Єдина залежність, яку хотілося б мати — залежність від освічених і небайдужих читачів. Запрошуємо вас приєднатися до нашої Спільноти.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00