Місяць зимових боїв
Важкі танкові бої, цілодобові артилерійські обстріли — шість років тому, 18 лютого 2015-го, українські військові вийшли з оточення у Дебальцевому Донецької області. Разом із містом-залізничним вузлом в окупації російських гібридних сил залишилися також найближчі селища: Чорнухине, Нікішине, Вуглегірськ і Логвинове.
Місцеві жителі почали масово залишати Дебальцеве ще на початку лютого. Людей вивозили легковими автівками, автобусами і маршрутками — всім, що їхало. Стареньких і тих, хто мав інвалідність, волонтери й військові виносили до транспорту на руках.
З огляду на численні відео, опубліковані журналістами з РФ, окупацією міста, яке поєднує Донецьк із Луганськом і розташоване на автомагістралі міжнародного значення, ймовірно, керував російський генерал Олександр Лєнцов. Восени 2014-го він був представником Росії у Спільному центрі контролю та координації припинення вогню: жив поблизу Дебальцевого, офіційно зустрічався з українськими військовими та журналістами.
Найважчі бої за місто та його околиці тривали з 21 січня по 18 лютого 2015 року. У них, за даними Генштабу ЗСУ, загинули 110 військових, ще 270 були поранені. Четверо солдатів, які пропали у так званому дебальцевському котлі, досі вважають зниклими безвісти. За інформацією зведеної волонтерами «Книги пам’яті загиблих», загалом за січень-лютий 15-го на Донбасі загинули 572 українських армійці.
[Серія опублікована за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]
Дочитали до кінця! Що далі?
Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.
А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.
На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.
Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.
