Ніч на передовій
    Сергій Коровайний 28 Серпня 2020

    Ніч на передовій

    Місяць минув, відколи Тристороння контактна група у Мінську вже вкотре домовилася про «всеосяжне припинення вогню». Від 27 липня на Донбасі заборонена не тільки важка артилерія, як було раніше, а й, зокрема, снайперський вогонь та аеророзвідка. 

    Журналістка Reporters Ольга Омельянчук та позаштатний фотокореспондент Радіо Свобода Сергій Коровайний провели добу на позиціях в районі Світлодарської дуги. В ніч проти п‘ятниці, 28 серпня, тут обійшлося без обстрілів, але військові кажуть: противник знайшов нові способи порушувати перемир’я і тепер дистанційно закидає міни на наші позиції.

    — Чуєте, як цвіркуни співають? 

    Крокуємо окопом на Світлодарській дузі, за кількасот метрів від позицій російських гібридних сил. Засмаглий піхотинець відганяє рукою зграю собак, що вже звикли жити поряд із військовими, і просить дивитися під ноги, «щоб не наступили на змію, бо ж тут їх живуть цілі кубла».

    З моменту оголошення «всеосяжного перемир‘я» минув місяць. І, хоч бойова активність справді знизилася, противник знайшов новий спосіб обстрілювати наші позиції. Тепер російські гібридні сили закидають армійців ПОМ-2 — протипіхотними осколковими мінами натяжної дії. Нещодавно під Горлівкою на такій підірвалися й отримали поранення двоє морпіхів. 

    — Спочатку йде звук вистрілу з ручного протитанкового гранатомету, на який замість заряду прикріплюють ПОМку. Міна падає і, завдяки своїм чутливим «пелюсткам», спрацьовує, якщо навіть ти просто проходив повз. Якщо ПОМ-2 не зачепити — вона самоліквідується за 4-100 годин, залежно від того, який час перед запуском встановили бойовики. Штука небезпечна — її уламки розлітаються в радіусі до 16-ти метрів і можуть уразити одразу декілька осіб.

    — Чуєте, як цвіркуни співають? — запитує ще раз. — Трохи моторошно, правда? Просто тиша на війні завжди якась неприродна.  

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00