Спаси і сохрани
    Євген Малолєтка 5 Червня 2020

    Спаси і сохрани

    Євген Малолєтка — український фотограф і відеограф, співпрацює з Associated Press, Der Spiegel, а також з ООН і ОБСЄ. Часто висвітлює тему війни на сході України та життя у часи конфліктів. Навесні Євген разом із колегою, штатним оператором Associated Press Мстиславом Черновим, два тижні знімав боротьбу з COVID-19 у найбільших вогнищах трьох українських областей. Вони єдині, хто висвітлював цю тему настільки цілісно — від приїзду швидкої до похорону. Ми публікуємо унікальні, раніше не бачені кадри їхньої фотоподорожі, яка викликала широкий резонанс як за кордоном, так і в Україні.


    Підтримайте роботу Reporters. — приєднуйтеся до Спільноти.


    «Як репортер я люблю працювати безпосередньо в епіцентрі подій. Разом із колегою Мстиславом Черновим ми вирішили зробити велику історію про боротьбу з COVID-19 в Україні для міжнародної агенції Associated Press. Публікації про Україну у закордонних медіа досягають значно ширшої аудиторії, до того ж сама тема — спільна світова біда. Мстислав приїхав із Німеччини гуманітарним коридором, і ми відвідали місто Малин Житомирської області, потім Тернопіль, Заліщики, Почаїв і Монастириська Тернопільської області, а насамкінець — Чернівці і Сторожинець Чернівецької області.  

    Те, що ми побачили в українських лікарнях, — не надто приємна картина. Втім, такою є повсякденна реальність, у якій українські лікарі рятують наші життя. Лікарі-інфекціоністи розповідають, що їхня зарплата на 11 гривень вища за мінімальну. Ми підрахували, що за рік виходить трохи більше за дві тисячі доларів для лікаря вищої категорії. Ця цифра вражає і пригнічує.

    У Чернівецькій області наприкінці лютого COVID-19 діагностували у першого пацієнта в Україні. Наразі тут найбільше підтверджених випадків після столиці та Київської області. Лікарка-інфекціоністка Чернівецької обласної клінічної лікарні Ольга Кобевко розповіла нам, що у її відділенні — понад сотня пацієнтів на одного лікаря. Вона порівнює пандемічну ситуацію з першими днями війни, бо тут так само невідомо, «чого чекати й коли будуть обстріли».

    У восьмитисячному Почаєві головним вогнищем коронавірусу стала лавра. На момент зйомок у місцевій лікарні перебувало 44 хворих на COVID-19. Сама лікарня дуже стара — її збудували ще на початку минулого століття. Там застаріле обладнання, немає систем вентиляції й подачі кисню, а опалення й досі пічне. Втім, лікарня колоритна — з фіранками на вікнах і розвішаними всюди іконами. 

    У Тернополі ми знімали, як судмедексперт проводив розтин у пластиковому мішку просто надворі, бо морг у них не пристосований для розтину померлих від інфекційних хвороб. Там немає спеціальної системи вентиляції й окремої, “інфекційної”, каналізації. (Після нашого репортажу проблему нібито частково вирішили — надали їм інший морг, не набагато ліпший, але обладнаний окремою каналізацією, а на додачу — сто захисних костюмів, на п’ять десятків розтинів на двох.) За пандемії, навіть розтинаючи загиблих у ДТП, патологоанатоми та судмедексперти ризикують заразитися — адже загиблі могли бути інфіковані. Чимало патологоанатомів захворіли, а один у Чернівцях — помер. 

    Ми розуміли, що й самі ризикуємо. Намагалися максимально захиститися костюмами і масками, щоразу дезінфікували і себе, і камери. Бувало, заболить голова чи кашлянеш, і думаєш — все, захворів. Але наче обійшлося… Цим репортажем ми прагнули викликати сильні емоції і привернути увагу до проблем в українській медицині — адже суспільству важливо бачити реальність і не замовчувати проблеми».

    [Серія опублікована за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Погляди авторів не обов‘язково збігаються з офіційною позицією уряду Норвегії.]

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00