Всередині тюремної держави Сіньцзяну
    The New Yorker 5 Березня 2021

    Всередині тюремної держави Сіньцзяну

    Бен Маук

    Сіньцзян — найбільший район Китаю розміром зо три України, відомий ще як Східний Туркестан, — від раннього Середньовіччя населяли тюрки- мусульмани. У XVIII столітті Сіньцзян захопила китайська загарбницька династія Цін. Від 1950-х новий китайський комуністичний режим намагається асимілювати етнічно й релігійно чужі для себе землі. Район десятиліттями змінювали демографічно, заселяючи китайцями й виселяючи звідти корінні народи. У 2017 році китайська влада почала запроторювати тисячі тутешніх уйгурів та інших тюркських і мусульманських народів у так звані «центри перевиховання» — наприклад, за носіння бороди, користування молитовним килимком або надумані зв’язки з ісламським тероризмом.

    Китайський казах Єрбакит Отарбай живе у Казахстані. Навесні 2017-го 43-річний водій вантажівки, обтяжений боргами за лікування дружини, повертається у Китай — працювати у гірничодобувній компанії в Сіньцзяні. Чоловік не підозрює, що їде просто у пащу дракона. Вже за кілька місяців у його телефоні в забороненому у Китаї месенджері WhatsApp знайдуть відеопроповіді імама. Далі Отарбая понад рік «перевиховуватимуть» у центрі, схожому на нацистський концтабір. Там під дулами автоматів він вчитиметься бути правильним китайцем у класі, розділеному на учнів і вчителів сталевими тюремними ґратами.

    Довгу і тривожну розповідь The New Yorker про те, як у Китаї впроваджують Китай понад усе, читайте мовою оригіналу за посиланням.

    Ілюстрація: Метт Уiн / The New Yorker

    Дочитали до кінця! Що далі?

    Далі — невеличке прохання. Будувати медіа в Україні — справа нелегка. Вона вимагає особливого досвіду та знань, купу нервів і ресурсів.

    А репортаж — це ще й недешева робота. Відрядження, довжелезні тексти, ексклюзивні фото, літредактура, коректура, адміністрування… Звісно, можна було б писати коротко та поверхнево («Ну бо хто тепер читає лонгріди?!»), ілюструвати тексти неякісними фото з гугл-пошуку та особливо не напружуватись. Але ми вважаємо, що наші читачі й читачки заслуговують на іншу журналістику — значно цікавішу та ґрунтовнішу.

    На щастя, стартову діяльність проекту підтримує Посольство Норвегії в Україні. Та для побудови сталої фінансової моделі нам потрібна щоденна підтримка читачів. У нас немає політичних спонсорів, нестерпної реклами і скандальних матеріалів, які генерують мільйони переглядів. Бо наша ціль — не кількісні показники.

    Нам значно важливіше згуртувати навколо Reporters. активних і небайдужих українців, які обожнюють цікаві історії та розуміють, що quality journalism matters. Нам значно важливіше розповідати історії, які впливають і змінюють.

    Щотижня надсилаємо
    найцікавіше

    0:00
    0:00